Взяття патологічного матеріалу
Успіх лабораторного дослідження мікозів значною мірою залежить від правильного забору патологічного матеріалу.
Оскільки гриби здатні уражати різні органи людини, при підозрі на мікоз необхідно досліджувати різний патологічний матеріал. У дерматологічній практиці найчастіше доводиться мати справу з мікозами, при яких для дослідження на гриби підлягають лусочки шкіри, волосся, нігті. При підозрі на глибокі та системні мікози може виникнути необхідність лабораторної діагностики на гриби мокротиння, промивних вод, сечі, фекалій, гною, виділень зі слизових оболонок, крові, шматочків органів і біопсійного матеріалу.У вогнищах ураження на шкірі, з яких планують брати патологічний матеріал, за кілька днів або тижнів необхідно припинити будь-яке лікування. Слід мати на увазі, що використання слабких дезінфікуючих розчинів або навіть індиферентних засобів може завадити дослідженню. Безпосередньо перед забором патологічного матеріалу осередок ураження необхідно обробити 96% спиртом або розчином ксилолу. Матеріал найкраще брати зі свіжих, але вже повністю розвинених вогнищ ураження. Лусочки шкіри необхідно зіскрібати з периферії вогнищ — саме тут гриби найчастіше зустрічаються у вигляді міцелію та спор. Лусочки знімають скальпелем, кірочки — епіляційними пінцетами. Разом із лусочками бажано забирати невелику частину прилеглої до осередку ураження здорової шкіри, оскільки в зовні нормальних ділянках часто можна виявити значну кількість елементів гриба.
При дисгідротичних висипаннях для аналізу слід використовувати покришки пухирців і великі, важко відокремлювані лусочки на межі вогнищ ураження й здорової шкіри. Поверхневі кірочки та лусочки в центрі кільцеподібних висипань мало придатні для дослідження, оскільки елементи грибів тут трапляються непостійно й їх важко відрізнити від фрагментів жирового розпаду тканин. Скутули при фавусі зручно брати епіляційним пінцетом — вони дуже багаті грибами в усіх своїх частинах.
При підозрі на грибкове ураження пушкового волосся його необхідно вилучати епіляційним пінцетом по можливості разом із лусочкою. Грубі рогові маси зі стоп зрізають скальпелем або лезом безпечної бритви. У хворих на мікози волосистої частини голови уражене волосся вилучають епіляційним пінцетом. Для дослідження необхідно брати короткі, перекручені, зігнуті у вигляді дуги або коми, а також довгі, але вкриті чохлом у основі, волосини. При підозрі на фавус слід пам’ятати, що волосся не обламується, але стає тьмяним, неживим, сіруватим. Там, де обламані волосини погано видно неозброєним оком, потрібно користуватися лупою та збирати з осередків ураження лусочки, оскільки коротко обламані волосини можуть мати вигляд ледь помітної чорної точки в товщі рогової луски. Якщо уражене волосся виглядає як чорні точки, то його вилучають або на поверхню шкіри, або гострим кінцем скальпеля, або препаровальною голкою. Уражене волосся, взяте для мікроскопії, бажано розкласти на предметному склі на тлі чорного паперу — у цьому випадку воно різко відрізняється від здорового сірим і тьмяним кольором. При взятті матеріалу необхідно дослідити кожен, навіть маленький осередок облисіння, особливо у дорослих, оскільки грибкове ураження голови в них нерідко поєднується з дрібними ділянками рубцевої алопеції. У хворих з інфільтративно-нагнійною формою мікозу волосистої частини голови та ділянки росту бороди й вусів (kerion, паразитарний сикоз) осередки ураження часто вкриті масивними кірками. У таких випадках окремі уражені волосини виявити складно — вони частіше трапляються у свіжих висипаннях, по краю осередків, у глибших шарах шкіри. Нерідко вони виштовхуються із волосяних фолікулів разом із гноєм при натисканні на осередок ураження. Волосся бажано брати разом із гноєм, потім помістити на чашку Петрі, годинникове або предметне скло й відокремити волосину від гною.Зіскрібки з поверхневих осередків уражених нігтьових пластинок роблять скальпелем, ущільнені нігтьові пластинки зрізають скальпелем або манікюрними кусачками. Піднігтьовий гіперкератоз можна отримати за допомогою препаровальної голки. Для взяття матеріалу з глибоких шарів через «віконце» в нігтьовій пластинці іноді використовують бормашину. При пароніхіях необхідно брати гній з-під нігтьових валиків; за його відсутності — зіскрібати матеріал з дотичних поверхонь нігтьової пластинки та валиків.Рідкий патологічний матеріал збирають асептично в стерильний посуд, лусочки шкіри, нігтів і волосся — на листочки простої або м’якої пергаментної паперу.Виділення зі слизових оболонок для посіву беруть тампоном із гігроскопічної вати, який потім поміщають у суху стерильну пробірку або пробірку з 2 мл поживного середовища (сусло Сабуро). Матеріал зі слизових оболонок рота та зіву беруть спочатку з внутрішньої поверхні щік, піднебіння, потім язика, ретельно протираючи тампоном спинку й корінь, а на завершення — круговим рухом із зіву. Для мікроскопії зіскрібки нальотів білувато-сірого кольору зі слизових оболонок беруть ложечкою Фолькмана або предметним склом. Матеріал із вагіни беруть із заднього склепіння; з голівки статевого члена — з ділянки вінцевої борозни. Матеріал із зовнішнього слухового проходу беруть петлею або тампоном, який поміщають у пробірку. При необхідності отриманий патологічний матеріал доставляють у лабораторію в спеціальній тарі або металевих біксах. Матеріал, що надійшов до лабораторії, досліджують протягом 1 години після забору при зберіганні при кімнатній температурі або не пізніше ніж через 3 години при зберіганні в холодильнику за температури 4°C.
У запаяних пробірках або піпетках рідкий патологічний матеріал зберігається до висихання досить довго, гриби у волоссі та лусочках, загорнутих у паперові пакети (типу аптечних порошків), можуть зберігатися місяці і навіть роки.
Кров для дослідження на гриби беруть із ліктьової вени в кількості 5–10 мл і одразу вносять у колбочку з рідким поживним середовищем або з рівною кількістю цитрату натрію. При необхідності дослідження на гриби біопсійний матеріал поміщають у стерильну чашку Петрі й використовують для мікроскопії, посівів на поживні середовища та приготування гістологічних препаратів.
Оскільки гриби здатні уражати різні органи людини, при підозрі на мікоз необхідно досліджувати різний патологічний матеріал. У дерматологічній практиці найчастіше доводиться мати справу з мікозами, при яких для дослідження на гриби підлягають лусочки шкіри, волосся, нігті. При підозрі на глибокі та системні мікози може виникнути необхідність лабораторної діагностики на гриби мокротиння, промивних вод, сечі, фекалій, гною, виділень зі слизових оболонок, крові, шматочків органів і біопсійного матеріалу.У вогнищах ураження на шкірі, з яких планують брати патологічний матеріал, за кілька днів або тижнів необхідно припинити будь-яке лікування. Слід мати на увазі, що використання слабких дезінфікуючих розчинів або навіть індиферентних засобів може завадити дослідженню. Безпосередньо перед забором патологічного матеріалу осередок ураження необхідно обробити 96% спиртом або розчином ксилолу. Матеріал найкраще брати зі свіжих, але вже повністю розвинених вогнищ ураження. Лусочки шкіри необхідно зіскрібати з периферії вогнищ — саме тут гриби найчастіше зустрічаються у вигляді міцелію та спор. Лусочки знімають скальпелем, кірочки — епіляційними пінцетами. Разом із лусочками бажано забирати невелику частину прилеглої до осередку ураження здорової шкіри, оскільки в зовні нормальних ділянках часто можна виявити значну кількість елементів гриба.
При дисгідротичних висипаннях для аналізу слід використовувати покришки пухирців і великі, важко відокремлювані лусочки на межі вогнищ ураження й здорової шкіри. Поверхневі кірочки та лусочки в центрі кільцеподібних висипань мало придатні для дослідження, оскільки елементи грибів тут трапляються непостійно й їх важко відрізнити від фрагментів жирового розпаду тканин. Скутули при фавусі зручно брати епіляційним пінцетом — вони дуже багаті грибами в усіх своїх частинах.
При підозрі на грибкове ураження пушкового волосся його необхідно вилучати епіляційним пінцетом по можливості разом із лусочкою. Грубі рогові маси зі стоп зрізають скальпелем або лезом безпечної бритви. У хворих на мікози волосистої частини голови уражене волосся вилучають епіляційним пінцетом. Для дослідження необхідно брати короткі, перекручені, зігнуті у вигляді дуги або коми, а також довгі, але вкриті чохлом у основі, волосини. При підозрі на фавус слід пам’ятати, що волосся не обламується, але стає тьмяним, неживим, сіруватим. Там, де обламані волосини погано видно неозброєним оком, потрібно користуватися лупою та збирати з осередків ураження лусочки, оскільки коротко обламані волосини можуть мати вигляд ледь помітної чорної точки в товщі рогової луски. Якщо уражене волосся виглядає як чорні точки, то його вилучають або на поверхню шкіри, або гострим кінцем скальпеля, або препаровальною голкою. Уражене волосся, взяте для мікроскопії, бажано розкласти на предметному склі на тлі чорного паперу — у цьому випадку воно різко відрізняється від здорового сірим і тьмяним кольором. При взятті матеріалу необхідно дослідити кожен, навіть маленький осередок облисіння, особливо у дорослих, оскільки грибкове ураження голови в них нерідко поєднується з дрібними ділянками рубцевої алопеції. У хворих з інфільтративно-нагнійною формою мікозу волосистої частини голови та ділянки росту бороди й вусів (kerion, паразитарний сикоз) осередки ураження часто вкриті масивними кірками. У таких випадках окремі уражені волосини виявити складно — вони частіше трапляються у свіжих висипаннях, по краю осередків, у глибших шарах шкіри. Нерідко вони виштовхуються із волосяних фолікулів разом із гноєм при натисканні на осередок ураження. Волосся бажано брати разом із гноєм, потім помістити на чашку Петрі, годинникове або предметне скло й відокремити волосину від гною.Зіскрібки з поверхневих осередків уражених нігтьових пластинок роблять скальпелем, ущільнені нігтьові пластинки зрізають скальпелем або манікюрними кусачками. Піднігтьовий гіперкератоз можна отримати за допомогою препаровальної голки. Для взяття матеріалу з глибоких шарів через «віконце» в нігтьовій пластинці іноді використовують бормашину. При пароніхіях необхідно брати гній з-під нігтьових валиків; за його відсутності — зіскрібати матеріал з дотичних поверхонь нігтьової пластинки та валиків.Рідкий патологічний матеріал збирають асептично в стерильний посуд, лусочки шкіри, нігтів і волосся — на листочки простої або м’якої пергаментної паперу.Виділення зі слизових оболонок для посіву беруть тампоном із гігроскопічної вати, який потім поміщають у суху стерильну пробірку або пробірку з 2 мл поживного середовища (сусло Сабуро). Матеріал зі слизових оболонок рота та зіву беруть спочатку з внутрішньої поверхні щік, піднебіння, потім язика, ретельно протираючи тампоном спинку й корінь, а на завершення — круговим рухом із зіву. Для мікроскопії зіскрібки нальотів білувато-сірого кольору зі слизових оболонок беруть ложечкою Фолькмана або предметним склом. Матеріал із вагіни беруть із заднього склепіння; з голівки статевого члена — з ділянки вінцевої борозни. Матеріал із зовнішнього слухового проходу беруть петлею або тампоном, який поміщають у пробірку. При необхідності отриманий патологічний матеріал доставляють у лабораторію в спеціальній тарі або металевих біксах. Матеріал, що надійшов до лабораторії, досліджують протягом 1 години після забору при зберіганні при кімнатній температурі або не пізніше ніж через 3 години при зберіганні в холодильнику за температури 4°C.
У запаяних пробірках або піпетках рідкий патологічний матеріал зберігається до висихання досить довго, гриби у волоссі та лусочках, загорнутих у паперові пакети (типу аптечних порошків), можуть зберігатися місяці і навіть роки.
Кров для дослідження на гриби беруть із ліктьової вени в кількості 5–10 мл і одразу вносять у колбочку з рідким поживним середовищем або з рівною кількістю цитрату натрію. При необхідності дослідження на гриби біопсійний матеріал поміщають у стерильну чашку Петрі й використовують для мікроскопії, посівів на поживні середовища та приготування гістологічних препаратів.
