Оніхомікоз
Грибкові ураження нігтів кистей і стоп. Іноді це захворювання поділяють на дві групи: під оніхомікозами розуміють ураження нігтів, зумовлені всіма видами грибів (дерматофітами, дріжджоподібними та пліснявими грибами), а під мікозами нігтів (tinea unguium) — лише ураження, викликані дерматофітами. У вітчизняній практиці такого розподілу не проводять.Оніхомікози спостерігаються повсюдно. Серед усіх захворювань нігтів вони становлять 20–40%. Ізольовані оніхомікози зустрічаються рідко, їх виникнення, як правило, пов’язане з мікозами інших частин тіла, найчастіше стоп і кистей, волосистої частини голови, гладкої шкіри. Частота оніхомікозів у цих хворих досягає 30%. Серед повсюдно поширених грибів збудниками оніхомікозів найчастіше є T. rubrum, T. mentagrophytes var. interdigitale, E. floccosum; рідше – T. tonsurans, M. gypseum, M. audouinii, M. canis. У різних ендемічних районах збудниками можуть бути T. violaceum, T. schoenleinii, T. concentricum, T. gourvilii, T. soudanense, T. megninii.Існує певна кореляція між збудниками оніхомікозів і мікозів шкіри іншої локалізації. Частіше за все причиною цих захворювань є один і той самий гриб, ендемічний для даної місцевості. У хворих мікозами стоп, кистей та гладкої шкіри збудниками оніхомікозів найчастіше є T. rubrum, T. mentagrophytes var. interdigitale, E. floccosum; у хворих мікозами волосистої частини голови – T. tonsurans, T. violaceum, T. megninii, T. schoenleinii.У деяких випадках клінічно буває важко відрізнити оніхомікози, зумовлені дерматофітами, від уражень нігтів, викликаних дріжджоподібними та пліснявими грибами. Слід мати на увазі, що останні, як правило, уражають нігті у дуже літніх людей або при наявності якихось попередніх захворювань чи трофічних порушень у ділянці нігтьових пластинок. M. English (1976) вказує такі критерії, що дають змогу вважати виділений із уражених нігтів гриб етіологічним фактором оніхомікозу: дерматофіт є істинним збудником, якщо він виділений у культурі;якщо у культурі виявлено дріжджоподібні або плісняві гриби, вони мають етіологічне значення лише тоді, коли під час мікроскопії знаходять гіфи, спори або дріжджові клітини;недерматофітні гриби можна вважати причиною оніхомікозу лише в тому разі, якщо вони виділені у чистій культурі (без дерматофітів) у 5 з 20 посівів.
Механізм руйнування нігтя грибами неясний. Є дані, що під впливом гриба, який проникає в рогові лусочки, відбувається їхній лізис, а також механічне розшарування нігтьової пластинки.Експериментально встановлено, що різні гриби мають різну здатність проникати та руйнувати ніготь. Так, T. mentagrophytes var. interdigitale значно швидше і сильніше руйнує нігтьову пластинку, ніж T. rubrum. Можливо, цим пояснюється більш хронічний перебіг оніхомікозів, викликаних T. rubrum.Оніхомікози є захворюванням дорослих; у дітей вони трапляються рідко, зазвичай у сім’ях, де є родичі з мікозами, найчастіше спричиненими T. rubrum. Серед хворих оніхомікозом переважають літні люди, що пояснюється порушеннями периферичного кровообігу, повільним ростом нігтів, трофічними розладами та частими травмами шкіри кистей і стоп. Вважають, що однією з причин рідкісного виникнення оніхомікозу у дітей є швидкий ріст нігтів. Встановлено, що чоловіки більш чутливі до зараження грибками нігтів, ніж жінки, однак оніхомікози у жінок зустрічаються частіше. Це пояснюють особливостями жіночого взуття, яке сильніше сприяє тиску і травматизації нігтів. Оніхомікози мають велике епідеміологічне значення. Зважаючи на хронічний перебіг та резистентність до терапії, вони є джерелом інфекції як для самого хворого (поширення мікозу на інші частини тіла), так і для оточення. Початкові прояви оніхомікозів зазвичай тривалий час обмежуються місцем проникнення гриба. Залежно від цього виділяють такі варіанти оніхомікозів: дистальний, проксимальний, тотальний та поверхневий білий (leuconichia trychophytica). Різновидом дистального оніхомікозу є латеральний варіант. Тотальний піднігтьовий оніхомікоз зазвичай є кінцевою стадією дистального і латерального; проксимальний та трихофітійна лейконіхія зустрічаються рідко.
Дистальний піднігтьовий оніхомікоз — найпоширеніша форма грибкового ураження нігтів. Починається з появи білуватих, жовтуватих або сірувато-жовтих плям і смужок у дистальній частині нігтя, часто біля бічного валика (латеральний варіант). Пляма поступово поширюється від вільного краю нігтя до кореня й охоплює всю пластинку. Ніготь набуває брудно-сірого кольору, розвивається піднігтьовий гіперкератоз: ніготь потовщується, кришиться, частково або повністю руйнується. Можливе значне потовщення нігтя (пахіоніхія) або утворення піднігтьових порожнин, що призводить до оніхолізису.Збудники — T. rubrum, T. mentagrophytes var. interdigitale, E. floccosum, іноді дріжджоподібні чи плісняві гриби.
Проксимальний піднігтьовий оніхомікоз зустрічається рідко. Починається з проникнення гриба в роговий шар епідермісу проксимального валика, після чого ураження переходить на нігтьову пластинку. Виникає зміна кольору та руйнування нігтя біля епоніхіюма. Збудники — T. rubrum, T. megninii, T. schoenleinii, T. tonsurans.
Поверхневий білий оніхомікоз спостерігається тільки на стопах. Характеризується появою чітко окреслених білих плям на поверхні нігтя, частіше в проксимальних відділах і біля країв. Поверхня нігтя стає пухкою, шершавою, легко зіскоблюється. Збудники — T. mentagrophytes var. interdigitale, T. rubrum, T. violaceum.Окремі клінічні варіанти залежать від виду збудника. Наприклад, оніхомікози, викликані T. mentagrophytes var. interdigitale, майже завжди трапляються лише на стопах, найчастіше на нігтях I та V пальців. Ураження розвивається повільно.При мікозах, спричинених T. rubrum, спостерігається множинне ураження всіх нігтів стоп і кистей, зазвичай починаючи зі стоп.Н. Д. Шеклаков виділяє три форми оніхомікозів, зумовлених T. rubrum: нормотрофічний,гіпертрофічний,оніхолітичний.
Нормотрофічний оніхомікоз: нігті довго зберігають форму і товщину, у товщі з’являються плями та смужки від білих до жовто-охристих.
Гіпертрофічний: виражений гіперкератоз, потовщення нігтя, крошення, можливий оніхогрифоз (ніготь викривляється, як кіготь).
Оніхолітичний: ніготь стає тонким, швидко відділяється від ложа, має тьмяний сірий колір.Оніхомікози, спричинені грибами, що уражають волосисту частину голови (T. tonsurans, T. violaceum, T. schoenleinii), зустрічаються рідко, зазвичай на кистях.
Оніхомікоз, викликаний T. tonsurans і T. violaceum: піднігтьовий гіперкератоз, тьмяний сірий ніготь, іноді оніхолізис, можливе ураження валиків.
Оніхомікоз, викликаний T. schoenleinii — надзвичайно рідкісний, майже завжди при фавусі волосистої частини голови.Оніхомікози, спричинені M. canis, зустрічаються дуже рідко, але їх треба враховувати у дітей з мікроспорією.
Механізм руйнування нігтя грибами неясний. Є дані, що під впливом гриба, який проникає в рогові лусочки, відбувається їхній лізис, а також механічне розшарування нігтьової пластинки.Експериментально встановлено, що різні гриби мають різну здатність проникати та руйнувати ніготь. Так, T. mentagrophytes var. interdigitale значно швидше і сильніше руйнує нігтьову пластинку, ніж T. rubrum. Можливо, цим пояснюється більш хронічний перебіг оніхомікозів, викликаних T. rubrum.Оніхомікози є захворюванням дорослих; у дітей вони трапляються рідко, зазвичай у сім’ях, де є родичі з мікозами, найчастіше спричиненими T. rubrum. Серед хворих оніхомікозом переважають літні люди, що пояснюється порушеннями периферичного кровообігу, повільним ростом нігтів, трофічними розладами та частими травмами шкіри кистей і стоп. Вважають, що однією з причин рідкісного виникнення оніхомікозу у дітей є швидкий ріст нігтів. Встановлено, що чоловіки більш чутливі до зараження грибками нігтів, ніж жінки, однак оніхомікози у жінок зустрічаються частіше. Це пояснюють особливостями жіночого взуття, яке сильніше сприяє тиску і травматизації нігтів. Оніхомікози мають велике епідеміологічне значення. Зважаючи на хронічний перебіг та резистентність до терапії, вони є джерелом інфекції як для самого хворого (поширення мікозу на інші частини тіла), так і для оточення. Початкові прояви оніхомікозів зазвичай тривалий час обмежуються місцем проникнення гриба. Залежно від цього виділяють такі варіанти оніхомікозів: дистальний, проксимальний, тотальний та поверхневий білий (leuconichia trychophytica). Різновидом дистального оніхомікозу є латеральний варіант. Тотальний піднігтьовий оніхомікоз зазвичай є кінцевою стадією дистального і латерального; проксимальний та трихофітійна лейконіхія зустрічаються рідко.
Дистальний піднігтьовий оніхомікоз — найпоширеніша форма грибкового ураження нігтів. Починається з появи білуватих, жовтуватих або сірувато-жовтих плям і смужок у дистальній частині нігтя, часто біля бічного валика (латеральний варіант). Пляма поступово поширюється від вільного краю нігтя до кореня й охоплює всю пластинку. Ніготь набуває брудно-сірого кольору, розвивається піднігтьовий гіперкератоз: ніготь потовщується, кришиться, частково або повністю руйнується. Можливе значне потовщення нігтя (пахіоніхія) або утворення піднігтьових порожнин, що призводить до оніхолізису.Збудники — T. rubrum, T. mentagrophytes var. interdigitale, E. floccosum, іноді дріжджоподібні чи плісняві гриби.
Проксимальний піднігтьовий оніхомікоз зустрічається рідко. Починається з проникнення гриба в роговий шар епідермісу проксимального валика, після чого ураження переходить на нігтьову пластинку. Виникає зміна кольору та руйнування нігтя біля епоніхіюма. Збудники — T. rubrum, T. megninii, T. schoenleinii, T. tonsurans.
Поверхневий білий оніхомікоз спостерігається тільки на стопах. Характеризується появою чітко окреслених білих плям на поверхні нігтя, частіше в проксимальних відділах і біля країв. Поверхня нігтя стає пухкою, шершавою, легко зіскоблюється. Збудники — T. mentagrophytes var. interdigitale, T. rubrum, T. violaceum.Окремі клінічні варіанти залежать від виду збудника. Наприклад, оніхомікози, викликані T. mentagrophytes var. interdigitale, майже завжди трапляються лише на стопах, найчастіше на нігтях I та V пальців. Ураження розвивається повільно.При мікозах, спричинених T. rubrum, спостерігається множинне ураження всіх нігтів стоп і кистей, зазвичай починаючи зі стоп.Н. Д. Шеклаков виділяє три форми оніхомікозів, зумовлених T. rubrum: нормотрофічний,гіпертрофічний,оніхолітичний.
Нормотрофічний оніхомікоз: нігті довго зберігають форму і товщину, у товщі з’являються плями та смужки від білих до жовто-охристих.
Гіпертрофічний: виражений гіперкератоз, потовщення нігтя, крошення, можливий оніхогрифоз (ніготь викривляється, як кіготь).
Оніхолітичний: ніготь стає тонким, швидко відділяється від ложа, має тьмяний сірий колір.Оніхомікози, спричинені грибами, що уражають волосисту частину голови (T. tonsurans, T. violaceum, T. schoenleinii), зустрічаються рідко, зазвичай на кистях.
Оніхомікоз, викликаний T. tonsurans і T. violaceum: піднігтьовий гіперкератоз, тьмяний сірий ніготь, іноді оніхолізис, можливе ураження валиків.
Оніхомікоз, викликаний T. schoenleinii — надзвичайно рідкісний, майже завжди при фавусі волосистої частини голови.Оніхомікози, спричинені M. canis, зустрічаються дуже рідко, але їх треба враховувати у дітей з мікроспорією.
