Лабораторна діагностика сечостатевого трихомоніазу
Мельник А.А., к.б.н.
За даними Всесвітньої організації охорони здоров’я, загальна кількість нових випадків захворювань інфекціями, що передаються статевим шляхом, у світі склала 489,9 мільйонів осіб. З них 276,4 млн випадків припадає на інфекцію Trichomonas vaginalis, яка займає перше місце за поширеністю. Висока частота безсимптомних формцієї інфекції дозволяє віднести трихомоніаз до неконтрольованих інфекцій, з відносно частими ускладненнями, труднощами лабораторної діагностики прихованих (хронічних) форм.Трихомоніаз має важливе медичне, соціальне та економічне значення, не лише через високу поширеність інфекції, але й через доведену роль Trichomonas vaginalis як кофактора ВІЛ-інфекції та раку шийки матки. Тому основним завданням сьогодення є вдосконалення методів виявлення Trichomonas vaginalis, що базуються на сучасних досягненнях лабораторної діагностики.Вперше збудника трихомоніазу було виявлено у гнійних виділеннях з піхви жінок та секреті урогенітального тракту у чоловіків у 1836 році французьким лікарем Альфредом Донне. Спочатку він припустив зв’язок між патологічними виділеннями у жінок та цим мікроорганізмом, але пізніше від цієї ідеї відмовився. У 1837 році цей мікроорганізм отримав назву Trihomonas, оскільки був схожий на два найпростіші — Trichade та Monas.Протягом 80 років ці вагінальні мікроорганізми вважалися безпечними живими істотами і довгий час їх вважали сапрофітами, доки у 1916 році О. Хен з Німеччини не підтвердив зв’язок між паразитом і трихомоніазом. Від цього часу Trihomonas визнано патогенним паразитом та інфекцією, що передається статевим шляхом.Незважаючи на те, що трихомонада — одноклітинний організм, її будова доволі складна. Форма трихомонад зазвичай грушоподібна, але при прикріпленні та взаємодії з клітинами слизових оболонок у них з’являються «щупальця» і за формою вони нагадують амебу.Генетичний матеріал трихомонад містить близько 60 000 генів, що відповідають за синтез білків. На поверхні оболонки цей паразит має понад 300 різних білків з десяти груп протеїнів. Через це (велика кількість білків-антигенів) багато комерційних серологічних тестів для визначення антигенів та антитіл є низькочутливими.У людини можуть мешкати три види трихомонад. У нормі в ротовій порожнині мешкає Trichomonas tenax, у товстій кишці — Trichomonas hominis. Вагінальні паразити — Trichomonas vaginalis — є патогенними для людини та викликають трихомоніаз, для якого характерне комплексне ураження сечостатевої системи.Trichomonas vaginalis має грушоподібне тіло довжиною 14–30 мкм, на передньому кінці — 4 джгутики, ундулируюча мембрана — до середини тіла, аксостиль проходить через усе тіло.(Рис.1)
За даними Всесвітньої організації охорони здоров’я, загальна кількість нових випадків захворювань інфекціями, що передаються статевим шляхом, у світі склала 489,9 мільйонів осіб. З них 276,4 млн випадків припадає на інфекцію Trichomonas vaginalis, яка займає перше місце за поширеністю. Висока частота безсимптомних формцієї інфекції дозволяє віднести трихомоніаз до неконтрольованих інфекцій, з відносно частими ускладненнями, труднощами лабораторної діагностики прихованих (хронічних) форм.Трихомоніаз має важливе медичне, соціальне та економічне значення, не лише через високу поширеність інфекції, але й через доведену роль Trichomonas vaginalis як кофактора ВІЛ-інфекції та раку шийки матки. Тому основним завданням сьогодення є вдосконалення методів виявлення Trichomonas vaginalis, що базуються на сучасних досягненнях лабораторної діагностики.Вперше збудника трихомоніазу було виявлено у гнійних виділеннях з піхви жінок та секреті урогенітального тракту у чоловіків у 1836 році французьким лікарем Альфредом Донне. Спочатку він припустив зв’язок між патологічними виділеннями у жінок та цим мікроорганізмом, але пізніше від цієї ідеї відмовився. У 1837 році цей мікроорганізм отримав назву Trihomonas, оскільки був схожий на два найпростіші — Trichade та Monas.Протягом 80 років ці вагінальні мікроорганізми вважалися безпечними живими істотами і довгий час їх вважали сапрофітами, доки у 1916 році О. Хен з Німеччини не підтвердив зв’язок між паразитом і трихомоніазом. Від цього часу Trihomonas визнано патогенним паразитом та інфекцією, що передається статевим шляхом.Незважаючи на те, що трихомонада — одноклітинний організм, її будова доволі складна. Форма трихомонад зазвичай грушоподібна, але при прикріпленні та взаємодії з клітинами слизових оболонок у них з’являються «щупальця» і за формою вони нагадують амебу.Генетичний матеріал трихомонад містить близько 60 000 генів, що відповідають за синтез білків. На поверхні оболонки цей паразит має понад 300 різних білків з десяти груп протеїнів. Через це (велика кількість білків-антигенів) багато комерційних серологічних тестів для визначення антигенів та антитіл є низькочутливими.У людини можуть мешкати три види трихомонад. У нормі в ротовій порожнині мешкає Trichomonas tenax, у товстій кишці — Trichomonas hominis. Вагінальні паразити — Trichomonas vaginalis — є патогенними для людини та викликають трихомоніаз, для якого характерне комплексне ураження сечостатевої системи.Trichomonas vaginalis має грушоподібне тіло довжиною 14–30 мкм, на передньому кінці — 4 джгутики, ундулируюча мембрана — до середини тіла, аксостиль проходить через усе тіло.(Рис.1)
Рис.1. Будова Trichomonas vaginalis:
- AF – передні джгутики;
- AX – аксостиль;
- CO – каста, опорна структура;
- HY – гідрогеносоми;
- N – ядро
- PB – парабазальне тіло;
- PG – парабазальне тіло та апарат Гольджі;
- RF – рецидивний джгутик;
Трихомонади є факультативними анаеробами, облігатними паразитами, які втратили здатність синтезувати багато макромолекул. Ці компоненти вони отримують із вагінальних та інших секретів, а також при фагоцитозі бактеріальних клітин нормальної мікрофлори сечостатевих шляхів.Trichomonas vaginalis інфікують виключно сквамозний епітелій урогенітального тракту.Трихомонади є як порожнинними, так і тканинними паразитами, оскільки вони можуть мешкати як на поверхневих шарах епітелію, повторюючи його рельєф, так і проникати достатньо глибоко в тканини, завдяки наявності протеаз.(Рис.2)
- AF – передні джгутики;
- AX – аксостиль;
- CO – каста, опорна структура;
- HY – гідрогеносоми;
- N – ядро
- PB – парабазальне тіло;
- PG – парабазальне тіло та апарат Гольджі;
- RF – рецидивний джгутик;
Трихомонади є факультативними анаеробами, облігатними паразитами, які втратили здатність синтезувати багато макромолекул. Ці компоненти вони отримують із вагінальних та інших секретів, а також при фагоцитозі бактеріальних клітин нормальної мікрофлори сечостатевих шляхів.Trichomonas vaginalis інфікують виключно сквамозний епітелій урогенітального тракту.Трихомонади є як порожнинними, так і тканинними паразитами, оскільки вони можуть мешкати як на поверхневих шарах епітелію, повторюючи його рельєф, так і проникати достатньо глибоко в тканини, завдяки наявності протеаз.(Рис.2)
Рис.2. Виявлення Trichomonas vaginalis
1 – рухомі трихомонади в нативному препараті
2 – трихомонади після фарбування
3 – електронна мікроскопія трихомонад на епітеліальній клітині
Існують різні клінічні класифікації сечостатевого трихомоніазу. Залежно від тривалості захворювання та інтенсивності реакції організму на впровадження збудника, розрізняють такі форми трихомоніазу:свіжа (гостра, підгостра, торпідна);хронічна (торпідне протікання та давність захворювання понад два місяці);трихомонадне носійство (при наявності трихомонад у виділеннях з піхви відсутні об’єктивні та суб’єктивні симптоми захворювання). Особливістю перебігу трихомоніазу на сучасному етапі є те, що яскраві клінічні прояви захворювання зустрічаються дедалі рідше, переважають повільно протікаючі, малосимптомні форми. Місцем впровадження трихомонад (вхідними воротами) у жінок є слизова оболонка піхви. Потім вони поступово потрапляють у уретру, парауретральні ходи та цервікальний канал. Виникають вульвіти, вестибуліти, бартолініти, аднексити, піосальпінгіти, кольпіти, ендометрити, ендоцервіцити, ерозії шийки матки, цистити, уретрити. Для сечостатевого трихомоніазу характерне багатоосередкове ураження сечостатевої системи та виникнення ускладнень, зокрема первинного та вторинного безпліддя, незрілої вагітності та мимовільних викиднів. Симптоми включають: свербіж, печіння, дизуричні розлади, болі під час статевих контактів. У 75% випадків – серозно-гнійні, пінисті, жовто-зелені в’язкі виділення. Для тяжких форм характерні численні крововиливи, ерозії слизової оболонки. Приблизно у 2% пацієнток можуть бути виявлені слабо виражені геморагії на слизовій піхви, шийки матки та цервікального каналу(«клубнічний прояв») (Рис.3).
1 – рухомі трихомонади в нативному препараті
2 – трихомонади після фарбування
3 – електронна мікроскопія трихомонад на епітеліальній клітині
Існують різні клінічні класифікації сечостатевого трихомоніазу. Залежно від тривалості захворювання та інтенсивності реакції організму на впровадження збудника, розрізняють такі форми трихомоніазу:свіжа (гостра, підгостра, торпідна);хронічна (торпідне протікання та давність захворювання понад два місяці);трихомонадне носійство (при наявності трихомонад у виділеннях з піхви відсутні об’єктивні та суб’єктивні симптоми захворювання). Особливістю перебігу трихомоніазу на сучасному етапі є те, що яскраві клінічні прояви захворювання зустрічаються дедалі рідше, переважають повільно протікаючі, малосимптомні форми. Місцем впровадження трихомонад (вхідними воротами) у жінок є слизова оболонка піхви. Потім вони поступово потрапляють у уретру, парауретральні ходи та цервікальний канал. Виникають вульвіти, вестибуліти, бартолініти, аднексити, піосальпінгіти, кольпіти, ендометрити, ендоцервіцити, ерозії шийки матки, цистити, уретрити. Для сечостатевого трихомоніазу характерне багатоосередкове ураження сечостатевої системи та виникнення ускладнень, зокрема первинного та вторинного безпліддя, незрілої вагітності та мимовільних викиднів. Симптоми включають: свербіж, печіння, дизуричні розлади, болі під час статевих контактів. У 75% випадків – серозно-гнійні, пінисті, жовто-зелені в’язкі виділення. Для тяжких форм характерні численні крововиливи, ерозії слизової оболонки. Приблизно у 2% пацієнток можуть бути виявлені слабо виражені геморагії на слизовій піхви, шийки матки та цервікального каналу(«клубнічний прояв») (Рис.3).
Рис.3. «Клубнічне проявлення» на шийці матки у жінок при інфікуванні
Trichomonas vaginalis
До 25–50% інфікованих жінок мають безсимптомне носійство. Клінічні симптоми розвиваються лише у половини таких пацієнток протягом 6 місяців після первинного звернення.У чоловіків місцем проживання Trichomonas vaginalis є уретра, передміхурова залоза та насіннєві бульбашки. Чоловічий трихомоніаз часто протікає безсимптомно або зі стертою симптоматикою, що пов’язано з видаленням значної частини трихомонад під час сечовипускання.Загальні скарги у чоловіків включають: мізерні слизово-гнійні виділення, дизурію, легкий свербіж або печіння одразу після коїтусу.Ускладнення, пов’язані з трихомоніазом, включають такі урогенітальні захворювання, як: простатит, везикуліт, баланопостит, епідидиміт. Крім уретри, при трихомоніазі у 30–50% чоловіків уражаються бульбоуретральні залози, передміхурова залоза, насіннєві бульбашки та сечовий міхур. Хронічний простатит як ускладнення трихомонадного уретриту діагностується у 10–40% хворих.Лабораторна діагностика сечостатевого трихомоніазу базується на виявленні Trichomonas vaginalis у досліджуваному матеріалі.Діагноз не може бути встановлений виключно на підставі клінічної картини, оскільки симптоми, характерні для трихомоніазу, зустрічаються лише у 2% пацієнтів. Ще у 1980 році були представлені результати, які свідчать, що якщо діагноз трихомонозу встановлювати тільки на основі клінічної картини, то:88% інфікованих жінок Trichomonas vaginalis отримали б помилково-негативний результат,а у 29% неінфікованих діагноз був би поставлений помилково.У зв’язку з тим, що клінічні симптоми часто не відображають реальної картини захворювання, для діагностики трихомонадної інфекції необхідно застосовувати лабораторні методи, які включають: мікроскопічні, культуральні, серологічні та молекулярно-біологічні дослідження.
Trichomonas vaginalis
До 25–50% інфікованих жінок мають безсимптомне носійство. Клінічні симптоми розвиваються лише у половини таких пацієнток протягом 6 місяців після первинного звернення.У чоловіків місцем проживання Trichomonas vaginalis є уретра, передміхурова залоза та насіннєві бульбашки. Чоловічий трихомоніаз часто протікає безсимптомно або зі стертою симптоматикою, що пов’язано з видаленням значної частини трихомонад під час сечовипускання.Загальні скарги у чоловіків включають: мізерні слизово-гнійні виділення, дизурію, легкий свербіж або печіння одразу після коїтусу.Ускладнення, пов’язані з трихомоніазом, включають такі урогенітальні захворювання, як: простатит, везикуліт, баланопостит, епідидиміт. Крім уретри, при трихомоніазі у 30–50% чоловіків уражаються бульбоуретральні залози, передміхурова залоза, насіннєві бульбашки та сечовий міхур. Хронічний простатит як ускладнення трихомонадного уретриту діагностується у 10–40% хворих.Лабораторна діагностика сечостатевого трихомоніазу базується на виявленні Trichomonas vaginalis у досліджуваному матеріалі.Діагноз не може бути встановлений виключно на підставі клінічної картини, оскільки симптоми, характерні для трихомоніазу, зустрічаються лише у 2% пацієнтів. Ще у 1980 році були представлені результати, які свідчать, що якщо діагноз трихомонозу встановлювати тільки на основі клінічної картини, то:88% інфікованих жінок Trichomonas vaginalis отримали б помилково-негативний результат,а у 29% неінфікованих діагноз був би поставлений помилково.У зв’язку з тим, що клінічні симптоми часто не відображають реальної картини захворювання, для діагностики трихомонадної інфекції необхідно застосовувати лабораторні методи, які включають: мікроскопічні, культуральні, серологічні та молекулярно-біологічні дослідження.
Характеристика лабораторних методів для виявлення
Trichomonas vaginalisЗ усіх методів, які використовуються сьогодні для лабораторного виявлення Trichomonas vaginalis, культуральний метод є «золотим стандартом». Однак він не отримав широкого поширення у клінічній практиці, оскільки для діагностики необхідний інкубаційний період від 5 до 7 днів (до 11–17 діб, оскільки тривалість циклу розвитку вагінальних трихомонад у культурі залежить від посівної дози), що є надто довгим через можливість поширення інфекції інфікованим пацієнтом.Одним із запатентованих культуральних методів для виявлення Trichomonas vaginalis стала розробка методу пластикового конверта InPouch TV компанією BioMed Diagnostics Inc., USA, за допомогою якого можна виконати як негайну перевірку, так і зберегти культуру для подальшого дослідження.Тест-система InPouch TV — це двокамерний мішок, який дозволяє проводити швидку перевірку культури шляхом мікроскопії через стінку мішка.В Англії у 1997 році було проведено порівняльне дослідження чутливості живильних середовищ InPouch TV, Diamond і Джонсона-Трасселя. В 4 мл кожного з трьох середовищ додавали по 30 мкл інокуляту. Результат оцінювали на перші, другі та четверті доби. Було показано, що найбільшою чутливістю володіє живильне середовище InPouch TV (87%) порівняно з Diamond (60%) та Джонсона-Трасселя (57%).
Тест-система In-Pouch™ TV (BioMed Diagnostics Inc., USA)
Для виявлення Trichomonas vaginalis як у чоловіків, так і у жінок культуральним методом («золотий стандарт»)була розроблена тест-система In-Pouch™ TV, яка відрізняється високою надійністю та економічністю.Тест-система In-Pouch™ TV містить високоселективне живильне середовище для T. vaginalis, що сприяє ранньому виявленню інфекції та виявляє меншу кількість мікроорганізмів порівняно з іншими селективними середовищами. Це означає, що пацієнт отримує необхідне лікування набагато швидше.Дана тест-система є унікальною для транспортування. Вирощування культури та приготування нативного мазка поєднуються в одній процедурі (Рис.4).
Рис.4. Набір In-Pouch™ TV (BioMed Diagnostics Inc., USA).
Тест-система In-Pouch™ TV включає в себе захисний бар’єр у вигляді пластикового тест-пакета, стійкого до проникнення кисню, що складається з двох камер (порожнин) V-подібної форми, з’єднаних між собою вузьким проходом.Двокамерна система дозволяє проводити безпосереднє спостереження за щойно відібраними зразками у верхній камері, до попадання інокуляту в нижню камеру, де відбувається інкубація культури.
Тобто трихомонаду можна визначити одразу у взятому матеріалі при наявності достатньої кількості рухливих джгутикових форм (Рис.5).
Тест-система In-Pouch™ TV включає в себе захисний бар’єр у вигляді пластикового тест-пакета, стійкого до проникнення кисню, що складається з двох камер (порожнин) V-подібної форми, з’єднаних між собою вузьким проходом.Двокамерна система дозволяє проводити безпосереднє спостереження за щойно відібраними зразками у верхній камері, до попадання інокуляту в нижню камеру, де відбувається інкубація культури.
Тобто трихомонаду можна визначити одразу у взятому матеріалі при наявності достатньої кількості рухливих джгутикових форм (Рис.5).
Рис.5. Загальний вигляд тест-системи In-Pouch™ TV.
Поживне середовище тест-системи In-Pouch™ TV містить такі компоненти: пептони, мальтозу та інші цукри, амінокислоти, дріжджовий екстракт, протигрибкові та антибактеріальні агенти у фосфатному буфері, основою якого є фізіологічний розчин.Процедура виконання тесту:
Інокуляція.
1) Вийняти з набору тест-систему In-Pouch™ TV.
2) Розправити мішечок, щоб уникнути загинів.
3) Переконатися, що рідке середовище, що міститься у верхній камері, знаходиться нижче рівня стрічки покриття, щоб уникнути випадкового проливу під час відкриття тест-системи.
4) Розірвати тест-пакет вздовж лінії маркування, розташованої над покриттям.
5) Відкрити тест-пакет таким чином, щоб можна було ввести тампон, розсунувши петлі, розташовані у середній частині стрічки покриття.
6) Вставити тампон із зразком у рідину верхньої камери тест-пакета.
7) Обережно екстрагувати зразок із тампона, стискаючи його між стінками верхньої камери, після чого помістити тампон у контейнер для біологічно небезпечних матеріалів (Рис.6).
Поживне середовище тест-системи In-Pouch™ TV містить такі компоненти: пептони, мальтозу та інші цукри, амінокислоти, дріжджовий екстракт, протигрибкові та антибактеріальні агенти у фосфатному буфері, основою якого є фізіологічний розчин.Процедура виконання тесту:
Інокуляція.
1) Вийняти з набору тест-систему In-Pouch™ TV.
2) Розправити мішечок, щоб уникнути загинів.
3) Переконатися, що рідке середовище, що міститься у верхній камері, знаходиться нижче рівня стрічки покриття, щоб уникнути випадкового проливу під час відкриття тест-системи.
4) Розірвати тест-пакет вздовж лінії маркування, розташованої над покриттям.
5) Відкрити тест-пакет таким чином, щоб можна було ввести тампон, розсунувши петлі, розташовані у середній частині стрічки покриття.
6) Вставити тампон із зразком у рідину верхньої камери тест-пакета.
7) Обережно екстрагувати зразок із тампона, стискаючи його між стінками верхньої камери, після чого помістити тампон у контейнер для біологічно небезпечних матеріалів (Рис.6).
Рис.6. Процес інокуляції зразка.
При проведенні інокуляції осаду сечі (1–2 краплі сечі) осад можна інокулювати в тест-систему за допомогою одноразової скляної стерильної піпетки. Утворення бульбашок під час інокуляції має бути мінімальним.
Термінова інтерпретація результатів мікроскопічного дослідження (нативний препарат).
- Стиснути закритий тест-пакет, відгинати верхній край вниз і тричі скрутити.
- Затягнути дротові кінці петель, розташованих на стрічці, щоб зафіксувати скручений сегмент.
- Розмістити верхню камеру тест-пакета на піднесеній платформі мікроскопа так, щоб нижня частина верхньої камери знаходилася на кілька міліметрів вище нижньої межі зажиму.
- Закріпити зажим над мішечком.
- Мішечок слід розглядати зверху за допомогою зажиму мікроскопа.
- Проводити спостереження під мікроскопом під малим збільшенням (100×).
- Використовувати більше збільшення (200–400×) у випадках, коли потрібне підтвердження (Рис.7).
При проведенні інокуляції осаду сечі (1–2 краплі сечі) осад можна інокулювати в тест-систему за допомогою одноразової скляної стерильної піпетки. Утворення бульбашок під час інокуляції має бути мінімальним.
Термінова інтерпретація результатів мікроскопічного дослідження (нативний препарат).
- Стиснути закритий тест-пакет, відгинати верхній край вниз і тричі скрутити.
- Затягнути дротові кінці петель, розташованих на стрічці, щоб зафіксувати скручений сегмент.
- Розмістити верхню камеру тест-пакета на піднесеній платформі мікроскопа так, щоб нижня частина верхньої камери знаходилася на кілька міліметрів вище нижньої межі зажиму.
- Закріпити зажим над мішечком.
- Мішечок слід розглядати зверху за допомогою зажиму мікроскопа.
- Проводити спостереження під мікроскопом під малим збільшенням (100×).
- Використовувати більше збільшення (200–400×) у випадках, коли потрібне підтвердження (Рис.7).
Рис.7. Інокуляція зразка та мікроскопування.
Концентрація зразків.
Клітинний матеріал можна концентрувати, якщо утримувати мішечок у вертикальному положенні не менше 15 хвилин перед мікроскопією. Зазвичай трихомонади концентруються в нижній частині камери. Провести мікроскопічне дослідження для виявлення рухомих організмів.
Культивування та інтерпретація результатів мікроскопічного дослідження.
- Швидко перенести вміст з верхньої камери мішечка в нижню камеру.
- Скручувати тест-пакет зверху вниз до тих пір, поки стрічка не займе положення над етикеткою.
- Загнути дротові кінці петель на стрічці, щоб зафіксувати скручений сегмент. Це сприяє підтриманню анаеробних умов культивування.
- Інкубувати тест-пакети у вертикальному положенні при температурі +37 °C протягом 18–24 годин.
- Перед інтерпретацією результатів натиснути пакет на край столу знизу вгору (5 разів), щоб перемішати вміст.
- Розмістити нижню частину нижньої камери на піднесеній платформі відкритого зажиму мікроскопа, після чого закріпити зажим над тест-пакетом.
- Досліджувати під мікроскопом під малим збільшенням (100×).
- Проводити щоденну оцінку результатів дослідження для виявлення рухомих трихомонад протягом 5–7 днів.
Не сприймати рух коричневої маси дрібних частинок побічних речовин (продуктів розпаду клітин) за прояв активності трихомонад.
Інтерпретація:
Інокулят, що містить від 1 до 10 рухомих організмів, вважається достатнім для підтвердження позитивного результату аналізу.
Переваги тест-системи In-Pouch™ TV:
- Може використовуватися в амбулаторних умовах, у кабінеті лікаря.
- Можливість виявлення Trichomonas vaginalis у урогенітальних зіскабах, осаді сечі, еякуляті, вагінальних виділеннях, цервікальній слизу.
- Менш трудомісткий тест завдяки поєднанню двох процедур в одному тесті.
- Здатність виявляти поодинокі трихомонади.
- Високоселективне середовище пригнічує ріст інших мікроорганізмів, крім Trichomonas vaginalis, що значно полегшує інтерпретацію результатів.
- Безпечність використання. Немає потреби в забарвленні та приготуванні мазків при роботі з нативною Trichomonas vaginalis. Середовище з патогенним біологічним матеріалом повністю залишається в ізольованому пакеті, що запобігає прямому контакту з біологічно небезпечним матеріалом.
- Зручність зберігання та транспортування. Компактна, небитка упаковка, що не потребує суворих температурних умов зберігання.
- Термін придатності набору – 1 рік від дати виробництва.
Таким чином, використання тест-системи In-Pouch™ TV дає можливість застосовувати культуральну бактеріологічну діагностику в умовах звичайної лабораторії.
ЛІТЕРАТУРА
1) WHO Library Cataloguing-in-Publication Data. Global incidence and prevalence of selected curable sexually transmitted infections - 2008.
2) WHO Global strategy for the prevention and control of sexually transmitted infections: 2006–2015, 2007.
3) Fouts A., Kraus S. Trichomonas vaginalis: reevaluation of its clinical presentation and laboratory diagnosis. J. Infect. Dis., 1980; 141:137–143.
4) Crusitti T, Van Dyck E, Fbdellati S, Lada M. Trichomonas vaginalis. Comparison of PCR techniques for the diagnosis of Trichomonas vaginalis. Inst for Tropical Medicine, Antwerp, Belgium. Int J STD & AIDS, 2001.
5) Briselden AM. J Clin Microbiol, 1994; Demeo LR. Am J Obstet Gynecol, 1996.
6) Huppert JS. J Clin Microbiol, 2005; Nye MB. Am J Obstet Gynecol, 2009.
7) Van Der Pol B. J Clin Microbiol, 2006.
8) Van Der Pol; Schwebke; Taylor: Posters STI & AIDS, 2013.
9) Borchardt KA, Smith RF. An evaluation of an InPouch TV culture method for diagnosis Trichomonas vaginalis infection, Genitourin. Med., 1991; 67:49–52.
10) Borchardt KA, AL-Haraci S, Maida N. Prevalence of Trichomonas vaginalis in a male sexually transmitted disease clinic by interview, wet mount microscopy and In-Pouch TV culture, Genitourin. Med., 1995; 11:405–406.
11) Borchardt KA, Zhang MZ, Shing H, Flink K. A comparison of the sensitivity of the In-Pouch TV, Diamond's, and Trichosel media for detection of Trichomonas vaginalis, Genitourin Med., 1997; 73:297–298.
12) Draper D, et al. Detection of T. vaginalis in pregnant women with the InPouch TV culture system, J Clin Microbiol., 1993; 31:1016–1018.
13) Borchardt KA, et al. A Clinical Evaluation of Trichomoniasis in San Jose, Costa Rica using the InPouch TV test. Genitourin Med., 1992; 68:328–330.
14) Barenfanger J, et al. Timing and inoculation of the pouch makes no difference in increased detection of T. vaginalis by the InPouch™ Method, J Clin Microbiol., 2002; 40:1387–1389.
Концентрація зразків.
Клітинний матеріал можна концентрувати, якщо утримувати мішечок у вертикальному положенні не менше 15 хвилин перед мікроскопією. Зазвичай трихомонади концентруються в нижній частині камери. Провести мікроскопічне дослідження для виявлення рухомих організмів.
Культивування та інтерпретація результатів мікроскопічного дослідження.
- Швидко перенести вміст з верхньої камери мішечка в нижню камеру.
- Скручувати тест-пакет зверху вниз до тих пір, поки стрічка не займе положення над етикеткою.
- Загнути дротові кінці петель на стрічці, щоб зафіксувати скручений сегмент. Це сприяє підтриманню анаеробних умов культивування.
- Інкубувати тест-пакети у вертикальному положенні при температурі +37 °C протягом 18–24 годин.
- Перед інтерпретацією результатів натиснути пакет на край столу знизу вгору (5 разів), щоб перемішати вміст.
- Розмістити нижню частину нижньої камери на піднесеній платформі відкритого зажиму мікроскопа, після чого закріпити зажим над тест-пакетом.
- Досліджувати під мікроскопом під малим збільшенням (100×).
- Проводити щоденну оцінку результатів дослідження для виявлення рухомих трихомонад протягом 5–7 днів.
Не сприймати рух коричневої маси дрібних частинок побічних речовин (продуктів розпаду клітин) за прояв активності трихомонад.
Інтерпретація:
Інокулят, що містить від 1 до 10 рухомих організмів, вважається достатнім для підтвердження позитивного результату аналізу.
Переваги тест-системи In-Pouch™ TV:
- Може використовуватися в амбулаторних умовах, у кабінеті лікаря.
- Можливість виявлення Trichomonas vaginalis у урогенітальних зіскабах, осаді сечі, еякуляті, вагінальних виділеннях, цервікальній слизу.
- Менш трудомісткий тест завдяки поєднанню двох процедур в одному тесті.
- Здатність виявляти поодинокі трихомонади.
- Високоселективне середовище пригнічує ріст інших мікроорганізмів, крім Trichomonas vaginalis, що значно полегшує інтерпретацію результатів.
- Безпечність використання. Немає потреби в забарвленні та приготуванні мазків при роботі з нативною Trichomonas vaginalis. Середовище з патогенним біологічним матеріалом повністю залишається в ізольованому пакеті, що запобігає прямому контакту з біологічно небезпечним матеріалом.
- Зручність зберігання та транспортування. Компактна, небитка упаковка, що не потребує суворих температурних умов зберігання.
- Термін придатності набору – 1 рік від дати виробництва.
Таким чином, використання тест-системи In-Pouch™ TV дає можливість застосовувати культуральну бактеріологічну діагностику в умовах звичайної лабораторії.
ЛІТЕРАТУРА
1) WHO Library Cataloguing-in-Publication Data. Global incidence and prevalence of selected curable sexually transmitted infections - 2008.
2) WHO Global strategy for the prevention and control of sexually transmitted infections: 2006–2015, 2007.
3) Fouts A., Kraus S. Trichomonas vaginalis: reevaluation of its clinical presentation and laboratory diagnosis. J. Infect. Dis., 1980; 141:137–143.
4) Crusitti T, Van Dyck E, Fbdellati S, Lada M. Trichomonas vaginalis. Comparison of PCR techniques for the diagnosis of Trichomonas vaginalis. Inst for Tropical Medicine, Antwerp, Belgium. Int J STD & AIDS, 2001.
5) Briselden AM. J Clin Microbiol, 1994; Demeo LR. Am J Obstet Gynecol, 1996.
6) Huppert JS. J Clin Microbiol, 2005; Nye MB. Am J Obstet Gynecol, 2009.
7) Van Der Pol B. J Clin Microbiol, 2006.
8) Van Der Pol; Schwebke; Taylor: Posters STI & AIDS, 2013.
9) Borchardt KA, Smith RF. An evaluation of an InPouch TV culture method for diagnosis Trichomonas vaginalis infection, Genitourin. Med., 1991; 67:49–52.
10) Borchardt KA, AL-Haraci S, Maida N. Prevalence of Trichomonas vaginalis in a male sexually transmitted disease clinic by interview, wet mount microscopy and In-Pouch TV culture, Genitourin. Med., 1995; 11:405–406.
11) Borchardt KA, Zhang MZ, Shing H, Flink K. A comparison of the sensitivity of the In-Pouch TV, Diamond's, and Trichosel media for detection of Trichomonas vaginalis, Genitourin Med., 1997; 73:297–298.
12) Draper D, et al. Detection of T. vaginalis in pregnant women with the InPouch TV culture system, J Clin Microbiol., 1993; 31:1016–1018.
13) Borchardt KA, et al. A Clinical Evaluation of Trichomoniasis in San Jose, Costa Rica using the InPouch TV test. Genitourin Med., 1992; 68:328–330.
14) Barenfanger J, et al. Timing and inoculation of the pouch makes no difference in increased detection of T. vaginalis by the InPouch™ Method, J Clin Microbiol., 2002; 40:1387–1389.
